ДПТНЗ "Дубровицький професійний ліцей" - Слово про вчителя
П'ятница, 24.02.2017, 05:36
Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ "Дубровицький професійний ліцей"

Статистика

Онлайн: 1
Гості: 1
Користувачі: 0

Слово про вчителя

Вклоніться, люди, вчителю своєму
Володареві слова і пера, Крізь біль і радість, роздуми і втому
Любов його безмежна пророслі.
Любов учителя не зна кінця ні краю,
Не рветься ні на мить гаряча нить,
Любов учителя ніколи не вмирає,
Вона у серці учня пломенить.

Які мудрі і душевні слова. 

У житті кожного з нас був ,є чи буде Учитель, який назавжди залишить слід у наших душах. 

З словами глибокої і сердечної вдячності та поваги звертаємось ми сьогодні до ветеранів-педагогів, які в різні часи впродовж багатьох років віддавали своїм вихованцям розум, серце, душу, здоров'я, сіючи зерна доброго, розумного та вічного, даючи путівку у трудове життя, допомагаючи опановувати вибрану професію. 

Це вас з вдячністю згадують сотні колишніх учнів, наші мудрі і терпеливі колеги: заступники директора Коржик Н.П. та Будкевич М.П., викладачі математики Швед Т.Ф., Янчук Г.І., Будкевич М.Й., викладачі російської та іноземної мов Салівонова П.В. та Афанасьєва Е.Л., викладач хімії Шекаленко О.Г., викладач фізичної культури і здоров'я Лясковець Г.І., вихователь гуртожитку Субот Г.І., старші майстри виробничого навчання Катрук Н.В. та Рудь М.В., майстри виробничого навчання Вальковець К.А., Дульський Л.Г., Ткач В.Я., Томко С.В.

Як мати, проводжаючи в дорогу дітей, віддає з вишитим рушником часточку свого серця, щоб зігрівало воно на життєвих перехрестях, так і ви передавали з часточкою серця свої знання, душевну теплоту. 

Мабуть, велике воно, серце наставника, раз на стільки вистачає його. 

Та й частіше, як інше, болить воно ночами, бо вміщується в ньому біль і радість усіх вихованців. 

Кожен із вас ішов своїм шляхом: прямого і гладенького його не було.

Більше звивистих, позначених крутоярами, а іноді і зовсім грузькі були дороги життя. 

Та були ви мудрими мандрівниками та провідниками по них і благословенними на життєвих дорогах стали ваші сліди. 

А слідами тими є ваші учні. 

Всі ви зараз на заслуженому відпочинку та турбот не зменшилось, а навпаки - прибавилось. 

Діти та онуки не дають сумувати. 

Ховаються за обрій літа, але ви залишаєтесь молодими та енергійними, такими, як пам'ятають вас ваші учні і ми, ваші колеги, бо не згасає в очах ваших іскра доброти і душевності.

Друзі сайту
Пошук
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728

Степанюк Ірина © 2017