Неділя, 24.09.2017, 23:20
Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ "Дубровицький професійний ліцей"

Статистика

Онлайн: 1
Гості: 1
Користувачі: 0

Методична робота

Головна » 2011 » Листопад » 25 » Творчий звіт викладача української мови та літератури Красновської Т.Г.
11:45
Творчий звіт викладача української мови та літератури Красновської Т.Г.

Педагогічний ідеал:  Василь Сухомлинський

Педагогічне кредо: У серце увійде лише те, що буде від серця.

Тема над якою працює: «Шляхи підвищення ефективності уроків української мови та літератури»

Суть і зміст досвіду.

Вимоглива і справедлива, старанна в найдрібнішому, використовує різні форми роботи на уроках української літератури мови – усі ці риси невід’ємні складові педагогічного почерку Тамари Григорівни Красновської, викладача-методиста вищої категорії Дубровицького професійно ліцею.

З 1976 року Тамари Григорівна працює в Дубровицькому професійному ліцеї – №6. Її нестандартні уроки – це творчість, самобутність, навіть мистецтво викладача-майстра. Тамари Григорівни на своїх уроках стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів. Адже не секрет, що в ліцей йдуть учні з слабшими знаннями, діти-сироти і напівсироти, які  потребують ласки, доброти і вимогливості. Уроки Тамари Григорівни спрямовані на розвиток, підвищення якості знань.

Педагогічне покликання її було б неможливим без гармонії серця її розуму, без творчої підтримки з боку колег і членів родини. Сама родом з села Висоцьк Дубровицького району, де мама також учитель української мови і літератури. Тамара Григорівна, працюючи в ліцеї,  докладає  всіх сил, щоб уроки проходили цікаво. Вона - творчий викладач. Постійно шукає найбільш ефективні форми роботи на уроках і в позаурочний час, дбає про розвиток пізнавальних інтересів і здібностей учнів. Гарно співає, пише поезії, сама складає ребуси і загадки . Її уроки і позакласні заходи завжди змістовні, цікаві, логічно побудовані продумані. Майбутні робітники, тобто учні ліцею, яких навчає викладач, прагнуть засвоїти матеріал. Навчальні ігри, ребуси, кросворди на її  уроках стимулюють уяву та інтуїцію учнів.

Ефективність процесу в наш час визначається багатьма факторами, але головна роль належить викладачу.

Тамара Григорівна Красновська розуміє, що навчальний процес буде лише тоді, коли на уроці чи в позаурочний час в учнів формуватиметься працьовитість, наполегливість, старанність, почуття обов’язку.

Тамара Григорівна закінчила Львівський державний університет імені І. Франка, працювала старшою піонервожатою Лютинської і Висоцької середніх шкіл Дубровицького району. З 1974 року працює в Дубровиці, а в ліцеї з 1976 року. Вимоглива до себе. Красновська була головою методичного об’єднання викладачів гуманітарного профілю, з 1998 року по 2008 року – очолювала методичний кабінет ліцею.

Творчий життєвий опис викладача української мови та літератури

Красновської Тамари Григорівни

Тамара Григорівна Красновська народилася 20 лютого 1950 року в с. Висоцьк  Дубровицького району. В 1957 році поступила в 1 клас, а в 1967 році закінчила Висоцьку десятирічку. З 1967 по 1969 рік навчалася в Дубнівському педагогічному училищі. З 1969 по 1975 року навчалася у Львівському державному університеті ім. І. Франка/заочно/. Роки навчання в університеті Т. Г. Красновська поєднує з працею. Свій трудовий шлях розпочинає у серпні 1969 року старшою піонервожатою Лютинської СШ, а через рік старшою піонервожатою у Висоцькій СШ, де працювала до квітня 1974 року. За уміння ладнати з колективом, знайти шлях до дитячих сердець, Тамару Григорівну переводять на посаду завідуючої шкільним відділом Дубровицького районного комітету ЛКСМ України. Але покликання вчителя перемогло. І вона у листопаді 1975 року переходить на роботу у Дубровицьку СШ №2 на посаду учительки початкових класів. Для людини, закоханої у рідне слово, поле діяльності в роботі з первачками було замале . І у серпні 1976 року переходить на постійне місце роботи у Дубровицьке ПТУ -6 – нині ліцей

Вимоглива і справедлива, старанна у найдрібнішому, використовує різні форми роботи на уроках української  літератури і  мови та фольклору - усі ці риси невід’ємні складові педагогічного почерку Тамари Григорівни Красновської, викладач-методист вищої категорії. І нестандартні уроки - це творчість, самобутність, навіть мистецтво викладача – майстра. Тамара Григорівна на своїх уроках стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів. Адже не секрет, що в ліцей йдуть учні з слабшими знаннями, діти-сироти і напівсироти, які потребують ласки, доброти і вимогливості.

Уроки Тамари Григорівни спрямовані на розвиток, підвищення якості знань.

Педагогічне покликання її було б неможливим без гармонії серця і розуму, без творчої підтримки з боку колег і членів родини. 

Значення позакласної роботи  з української літератури і мови у професійному ліцеї

Позакласна робота з літератури – обов’язкова складова організованого навчально-виховного процесу в ліцеї.

Вона проводиться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення і вдосконалення знань учнів. Якими змістовними і методично вдосконаленими не були уроки літератури, викладач не доможеться бажаних наслідків,якщо не організує систематичної й багатогранної позакласної роботи.

На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з літератури, з інших предметів.

Позакласні роботи відрізняються від уроків змістом: на таких заходах часто розглядаються літературні питання, що не визначені програмою і не зачіпаються в ліцеї. Ще яскравіша відмінність між класними і позакласними заняттями в методиці їх проведення.

Мета позакласної роботи з української літератури цілком підпорядковується загальним завданням,навчанням і вихованням учнів у ліцеї.

Під час позакласної роботи потрібно якнайвдумливіше реалізувати принцип індивідуального підходу до учнів.

Так, працюючи над тамою «Позакласне читання» учні отримують опереджувальне завдання :

наприклад, хто з українських письменників звертався до змалювання образу робітника в українській літературі?

Учні віднайшли, що І. Франко написав оповідання «Муляр», всім відомі його «Бориславські оповідання», де письменник змальовує початки організованої боротьби робітників на Галичині.

Красу праці, виховання любові і поваги до людини-трудівника, естетичне ставлення до праці в житті зображено у творах Вадима Собка.

Досить цікаво пройшло заняття літературного гуртка по обговоренню роману «Лихобор»

Мета : Розкрити учням майстерність письменника у змалюванні краси праці; виховувати любов до робітничої професії.

Обладнання: Твори Л. Собка, портрети відомих будівельників району, портрети відомих випускників ліцею.

Епіграф:

 Якщо хочеш бути красивим, працювати до

 самозабуття, працюй  так, щоб ти почував себе

 творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі.

 Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність

 великим людським щастям творчості.

В. О. Сухомлинський

Учень розповідає біографію письменника.

 Народився Вадим Михайлович Собко 18 травня 1912р. в родині військового інженера. Як і багато його ровесників, пройшов трудову школу, працюючи на шахтах Донбасу, на будівництві Харківського тракторного заводу. У 1939 році закінчив Київський університет. У роки війни був військовим кореспондентом. Відомий і як драматург. Написав роман «Граніт», «Крейсер», «Біле полум’я», «Звичайне життя», «Запорука миру». Його герої – металурги, машино- будівельники, шахтарі.

12 вересня 1981 р. письменник помер. Роман «Лихобор» відзначений Державною премією імені Т. Шевченка.

Питання, на які учні готували виступи:

1. Елементи прекрасного в моральному кліматі колективу.

2. Змалювання краси праці і її результатів у романі.

3. Морально-естетичний стимул у праці.

4. Відродження людини в праці і через працю ( на прикладі образу Ферапонта Тимченка )

5. Розкрийте, як розв’язує письменник проблему виховання молодих трудівників?

6. Проблема прекрасного і потворного в праці і людських взаєминах .

У підсумковій бесіді учні роблять висновок, що праця, основою якої є благородна мета, робить людину сильною, духовною і прекрасною.

Можна провести читацьку конференцію, на яку винести обговорення роману П. Загребельного «З погляду вічності»,  «Переходимо до любові», «Намилена трава»

Питання:

1. Перелом у життя Дмитра Череди

2. Який епізод з трилогії вас найбільше схвилював?

3. Кохання Дмитра. Чи подобається вам Валерія?

4. Чим керувалися хлопці з бригади, очолюваної Льонею Шляхтичем?

5. Хто з героїв трилогії вам найбільше сподобався? Чому?

 У своїй практиці я до позакласної роботи залучаю не тільки сильних, здібних учнів, а й тих, які не бажають читати, вважаються слабкими. Слід пам’ятати слова К. Д. Ушиневського, який казав: « Не все може бути цілком у навчанні,а обов’язково є і нудні речі, і повинні бути . Привчіть дитину робити не тільки те , що її цікавить, - робити ради задоволення виконати свій обов’язок. Ви приготуєте дитину до життя, а в житті не всі обов’язки цікаві.»

Позакласні заходи з літератури можуть бути масовими ( тижні, вечори, ранки, лекції, брейн-ринг, поле чудес) і гуртовими ( гуртки, олімпіади, випуск стінгазет).

Досить цікаво пройшов у ліцеї тиждень «Я і моя професія».

Друзі!

Готуйтеся до тижня літератури!

Наводжу зразки творів-мініатюр, написаних учнями ліцею

 Життя не можна уявити без прекрасного . Недавно на уроках української  мови ми вивчали  творчість М. Рильського і викладач української літератури Красновська Т. Г. прочитала нам напам’ять вірш « Троянда і виноград». Мене схвилювали рядки цього вірша «У щастя людського два рівних є крила, троянди і виноград, красиве і корисне». Я знаю, що своєю працею буду приносити користь Батьківщині. Але не можу не похвалитись тим, що вмію гарно вишивати.

Моя бабуся Мозоль Марія Василівна, яка теж працювала в ліцеї, своїми вишивками чарувала багатьох дівчат. Вона навчила мене вишивати, коли потрібно було представити вироби на виставку технічної творчості. Я вирішила вишити рушник з поліським орнаментом і вив’язала серветки. Мої вироби були представлені в м. Рівному на обласній виставці технічної творчості учнів профтехосвіти. За свою працю отримала грамоту обласного управління освіти.

Я дуже раділа, що зробила хорошу справу.

В честь 45-річчя нашого ліцею приємно сказати своїм однокурсникам, що мої рідні навчалися в Дубровицькому ліцеї – мої тітки, батько, і в даний час навчаюсь я і мій брат.

Заблоцька Марія

Моя мрія збулася

Я часто чула про Дубровицький професійний ліцей з розповідей хлопців і дівчат, які колись в ньому навчалися. А який він – я ніколи не мала уявлення. Згодом поступив вчитися по спеціальності муляр, штукатур, маляр мій брат Іван. Навчався три роки в групі майстра виробничого навчання Вальковця П. М. Він з великим захопленням розповідав про уроки виробничого навчання,які проводилися в майстерні, про тематичні вечори, спортивні свята.

Мені дуже хотілося зайти в центральний корпус, подивитися, що роблять там учні.

І от у 2009 році я прийшла навчатися в ліцей, скільки було радості – цього не передаси словами.

Мене радо тут зустріли майстри виробничого навчання Лисенко Людмила Лук’янівна, Полховський Дмитро Іванович і класний керівник Шеремета Тетяна Миколаївна. Я з широко розкритими очима дивилася на все, що нам, першокурсникам, показували і розказували.

Все було ніби в казці. Друзі нові, викладачі, цікаві уроки.

Особливо тепло  зі мною поспілкувалася Людмила Лук’янівна. Вона сказала : « Ти, Юлю, придивляйся до всього, бо, можливо, знадобиться в житті». Тепер я вже учениця другого курсу. Зовсім по-іншому дивлюся на навчання, розумію, що потрібно уважно слухати і записувати все, що говорить викладач спецдисципліни Пікнер Микола Іванович, мої майстри. Я люблю свою професію, яку обрала і з якою упевнено піду у велике життя.

Соловей Юлія

Текст для аудіювання ( в групі столярів)

Олександр Довженко

Хата

Напишу я слово про хату за тисячу верств і за тисячу літ від далеченних сивих давен аж до великого мого часу всесвітньо-атомної бомби. На Україні й поза Вкраїною сущу. Білу, з темною солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського, незамкнену, вічно одкриту для всіх буз стуку в двері, без «можна?» і без «войдіте!» високонравственну  людську оселю. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі люди, а сама природа, немовби виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві.

Опишу її неповторну зовнішність, привітну й веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну й добру, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, серед насіння восени. Насіння у ній од стріхи й до самого долу. Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур’яном, споганіє, і світ стане чорним від голоду й злоби.

Опишу її внутрішній образ. Все,що в ній є і чого нема, й не було ніколи, хоч і могло би бути. А не було й нема в ній безліч речей. Нема в ній челяді, немає й гайдуків, прислужництва нема. Немає кабінетів, віталень, спалень, де довго сплять, і не було в ній розпусти й лінощів паразитизму. Немає на стінах фамільних портретів, і скарбів нема в сундуках, і ковані панцирі предків не красуються по її кутках, бо билися гаразд лицарі – дідки-небораки без панцирів з одверто голими грудьми. А потім погнили онучі, потрухли клейноди до нитки, не стало й сліду на землі.

Не змовлявся в ній ніхто і ніколи заволодівали світом чи поневолювати сусіда, не було в ній бучних бенкетів, ні великих урочистих зустрічей, не грали орган, ні оркестри в її тісних стінах і ніколи не засідали далеко-розумні дипломати. Не було в ній, будем говорити, щастя, не було тривалих радощів. А було в ній плачу і смутку багато і вельми багато журби поміж насінням отим і квітами.

А знала вона багато розлук і прощань безутішних. І співала вона здебільшого, і так талановито й натхненно, як ніяка оселя в світі, журбу, і прощання, і спогади про далеке минуле, коли ріки були глибші, риба більша, трави густіші, коні прудші й шаблі гостріші.

 Опишу я покинуту хату. Спокон віку кидали її, і хто кидав, мало вертався. Носило його скрізь усіма вітрами, чи сам, мов собака, бігав усе життя за чужим возом і, може, згадував її, як щасливе дитинство, занедбану свою совість і мову занедбану свою. Покидав він у хаті свою мову. І вона оставалася там жити, і так чомусь сталось на світі, що поза нею вона в’яне, як квітка на дорозі.

Люди, що годують хлібом, молоком і медом других людей, живуть у хаті на землі, що подарована вже їм законом новим навіки у вічне, в обов’язково вічне користування, себто в обов’язок неухильний і неодмінний. Вони розмовляють мовою хати і поля. Опишу, як воювала колись хата з палацами західного ренесансу, з кам’яними фортецями розумних ворогів, як легко її завжди було підпалити, як палає вона довгі століття і ніяк не згорить, мов неопалима купина. І люди – тихі Удовиченки, роботящі руки, женці-косарі, молотники, пасічники, пастухи, шахтарі, майстри, воїни – палають на своїх вогнищах жертовних, посилаючи всьому світу, нащадкам своїм, самі не знаючи куди, палкі свої заповіти під грізні гуди щирих і фальшивих проклять чи могильну тишу біля своїх автодафе.

Я не славословлю тебе, моя хатино стара. Не хвастаюсь твоєю драною правобережною і лівобережною стріхою… Я навіть забув уже, що біля тебе був хлів і клуня з чорногузом, який приносив до себе щовесни наївне дитяче щастя з далекого теплого краю.

Хай не дорікають мені вороги холоднодухі і лживі, що я пре возношу, чи прославляю тебе, чи ставлю над всіма оселями світу. Я прощаюсь з тобою. Я кажу тобі – згинь з моєї землі. Обернись в

хороми, покрийся залізом, красуйся великими вікнами, вирости, піднімись над травами, над житами і над садами.

Вирости вгору і вшир. Хай прощаються на бувших перелазах, не тужать в кожних сінях і попід стріхами вдови й сироти. Хай бігають по твоїх просторих покоях веселі діти, хай одпочивоють досхочу в твоїх спальнях і любляться в щасливих лінощах твоїх люди. Хай се вже будеш не ти. Хай прийдуть до тебе добробут і гідність і сядуть на покутті, щоб зникли сум і скорботи з твоїх темних кутів, і пічурок, і холодних твоїх сіней. Я не захоплююсь тобою, не підношу тебе до неба перед світом.

Ні, я кажу тобі, сивий: ой хатонько моя, голубонько, спасибі тобі – прощай.

Мені жаль розлучатися з тобою. В хаті так гарно пахло даниною, рутою м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням. А в сінях пахло макухою, гнилими грушами і хомутом.

В твої маленькі вікна так приязно заглядало сонце, і соняшник, і всякі інші квіти, і зілля всілякі пахучі. А на покутті понад столом і темний сивий бог у срібних шатах, і Шевченко, і козак Мамай, і Будьонний, і Георгій Побідоносець на білих і рижих конях, і ще якісь люди і боги дивляться через стіл на піч, і на кочерги, і на всякого доброго чоловіка, що входить у двері, вже не скидаючи у сінях шапки, дивляться мрійно і мирно, ніби припинивши навіки тажкеє змагання, і проживають в мирному товаристві й згоді, розмовляючи, коли людей у хаті, з домовиком, що живе за комином в трубі, і з

тихим, зовсім уже кволим українським чортом, і сняться вкупі разом бабусі, поки не перехреститься вона з переляку у сні, бурмочучи крізь сон – омя оця-сина.

Нема в мене хати. У втомленій уяві лиш гола піч серед руїн під небом, а біля печі плаче удова.

Після текстові завдання

1. На які смислові частини ви поділили текст і чому? (0,5 б)

2. Якими художніми прийомами користується о. Довженко для посилення образно-емоційного впливу при описі зовнішнього і внутрішнього вигляду хати? (0,5 б)

3. Прочитайте опис покинутої хати. Які художні прийоми автор використовує для посилення художнього впливу? (0,5 б)

4. Які висновки можна зробити з авторських описів хати? (0,5 б)

5. Прочитайте фрагмент, де автор пов’язує долю хати з долею рідної мови. Висловте своє ставлення щодо авторських роздумів. (0,5 б)

6. Поясніть як ви розумієте висловлене автором. «Люди, що годують хлібом, молоком і медом других людей, живуть у хаті на землі, що подарована вже їм законом новим навіки у вічне, в обов’язково вічне користування, себто в обов’язок неухильний і неодмінний. Вони розмовляють мовою хати і поля.»

« Хай не дорікають мені вороги холоднодухі і лживі, що я пре возношу, чи прославляю тебе, чи ставлю над всіма оселями світу. Я прощаюсь з тобою. Я кажу тобі – згинь з моєї землі. Обернись в хороми, покрийся залізом, красуйся великими вікнами, вирости, піднімись над травами, над житами і над садами.»

«Вирости вгору і вшир. Хай прощаються на бувших перелазах, не тужать в кожних сінях і попід стріхами вдови й сироти. Хай бігають по твоїх просторих покоях веселі діти, хай одпочивоють досхочу в твоїх спальнях і любляться в щасливих лінощах твоїх люди. Хай се вже будеш не ти. Хай прийдуть до тебе добробут і гідність…» (0,5 б)

7. Знайдіть у тексті фрагмент, де йдеться про спів в українській хаті. Прокоментуйте його. (0,5 б)

8. Прокоментуйте вислови: «А потім погнили онучі, потрухли клейноди до нитки, не стало сліду на землі»; «Не змовлявся я в ній ніхто й ніколи заволодівали світом чи поневолювати сусіда»; «Не було в ній, будемо говорити, щастя, не було тривалих радощів»: «А знала вона багато розлук і прощань безутішних». (0,5 б)

9. Зверніть увагу на опис інтер’єру хати на початку оповідання (з-й абзац) і в кінці (передостанній абзац). Чим вони різняться? На що звертає увагу автор? Чи є щось спільного в цих описах-характеристиках? Чи вони пов’язані із загальною тканиною твору. (0,5 б)

10. Чим ви можете пояснити заклик поета : «Хай тебе не буде!»?    (0,5 б)

11. Яка особливість хати, на вашу думку, є визначальною для автора? (0,5 б)

12. Яке значення має в оповіданні фінал? (0,5 б)

13. Відомо, що  О. Довженко був кіносценаристом і кінорежисером. Як ви вважаєте, наскільки «кінематографічним» є оповідання «Хата»? Відповідь аргументуйте. (0,5 б)

14. Чи можна сказати, що «Хата» - автобіографічне оповідання О. Довженка? Якщо так, то про що ми дізнаємось з оповідання про життя письменника? (0,5 б)

15. Що уособлює образ хати для о. Довженка: Україну, матір, щасливе дитинство, сиву зрілість, щось інше? Аргументуйте свою тезу. (0,5 б)

16. Яким ви уявляєте характер автора оповідання? На чому ґрунтується ваша думка? Доведіть прикладами з тексту. (0,5 б)

17. Як ви вважаєте, що символізує образ хати в оповіданні О. Довженка? Які риси української домівки з оповідання «Хата» доводять це? (0,5 б)

18. Скажіть, з якою метою автор звертається до хати як до живої істоти. Що підкреслює єдність автора з хатою, до якої він звертається? (0,5 б)

19. Випишіть речення, які, на вашу думку, є ключовими для розуміння змісту оповідання. (0,5 б)

20. Що зміниться у фрагменті оповідання, де йдеться про внутрішній образ хати (абзац 3), якщо ви «відредагуйте» авторський текст, зменшивши кількість заперечень? (0,5 б)

21. Який з попередніх текстів про архітектуру хати можна проілюструвати оповіданням «Хата»? Аргументуйте свою відповідь. (0,5 б)

22. Зверніть увагу на дату написання оповідання. Що ви можете сказати, пов’язавши дату написання з емоційним станом автора в цей час? (0,5 б)

23. Знайдіть у реченні звертання, речення з однорідними членами. Визначте їх художню функцію. (0,5 б)

24. Випишіть із тексту порівняння, метафори. (0,5 б)


Категорія: Творчий звіт викладачів | Переглядів: 9275 | Додав: _o4erovawka_ | Рейтинг: 2.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Друзі сайту
Пошук
Календар
«  Листопад 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Степанюк Ірина © 2017